З метою гідного вшанування мужності, самовідданості, вірності військовому обов’язку воїнів-інтернаціоналістів 13 лютого 2014 року в Романо-германській гімназії №123 відбулися урочисті збори, присвячені 25 річчю виводу військ СРСР із Афганістану.

Учні із задоволенням слухали виступ Шевчишина Віталія Володимировича, ветерана збройних сил України, ветерана війни в Афганістані, викладача предмету «Захист Вітчизни» та учасницю бойових дій в Афганістані, учителя хореографії Даниленко Тетяну Миколаївну. На той час Віталію Володимировичу було 43 роки, а Тетяні Миколаївні 20 років.

Сльози жалю і співчуття виступали на очах у кожного, хто дізнавався, що його син, друг, родич або ж просто знайомий служитиме в Афганістані. Потрапляли туди 18 – річними юнаками, наївними та мрійливими, що нічого ще в своєму житті не звідали, що дали військову присягу і мусили її виконувати. А за два роки поверталися посивілими загартованими у війні мужами, навченими виживати у будь – яких умовах, яким довелося вбивати та дивитися в очі смерті самим. А найстрашніше – втрачати бойових товаришів, бачити, як на твоїх руках вмирає друг, побратим, командир…

Тож вшановуємо тих, хто пережив цю війну. Бережи, Господи, цих людей від усякого лиха. Адже вони вже герої, тому що залишилися живими, пройшовши страшними стежками Афганської війни.

Відзначення 70-ї річниці визволення Києва від фашистських загарбників:

З метою відзначення у 2013-2015 роках ювілейних і пам’ятних дат Великої Вітчизняної війни, ушанування ветеранів, на виконання Указу Президента України від 19 жовтня 2012 року № 604/2012 «Про заходи у зв’язку з відзначенням 70-ї річниці визволення Києва та України від фашистських загарбників і 70-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років» у Романо-германської гімназії №123 в І семестрі 2013-2014 н.р. було проведено ряд заходів:

- тематичні лекцій, бесіди, науково-практичні конференції, семінари, засідання «круглого столу» з історії Великої Вітчизняної війни, за участю безпосередньо учасників війни;

- екскурсії учнівської молоді по місцях Бойової та трудової слави міста Києва, учнів старших класів до військових частин;

- виставки творів мистецтва, фотографій, плакатів воєнних років, літературних експозицій в бібліотеці закладу, присвячених історії рідного краю та подвигу солдатів Великої Вітчизняної війни;

- відбулась творча зустріч, концертна програма до70-ї річниці визволення Києва від фашистських загарбників з виконанням хореографічних творів та співів воєнної тематики з ветеранами та учасниками бойових дій у ВВв Подільського району.

Постійно проводиться спільна робота гімназії зі спілкою ветеранів, які беруть участь у патріотичному вихованні учнівської молоді.

Проводиться робота волонтерських загонів (до складу яких входять вчителі та учні гімназії) з наданням адресної допомоги ветеранам Великої Вітчизняної війни.

Участь в акції «Вахта пам’яті» по збору матеріалів-спогадів 1941-1945 років. Організований запис спогадів ветеранів, які брали участь у відбудові народного господарства Києва після закінчення Великої Вітчизняної війни «Живий голос ветерана».

Естафета пам’яті «Вони захищали Батьківщину»:

Акція «Вшануй ветерана»

Кожного року ми відвідуємо ветеранів нашого мікрорайону у рамках щорічної акції «Вшануй ветерана».

Наші учні допомагають їм у домогосподарстві, приносять продукти, а ветерани на знак подяки розповідають історії про Велику Вітчизняну війну.

Марія Мойсеївна розповіла, як важко було в Києві в роки Великої Вітчизняної війни: “Не було дров для того, щоб зігрітися і приготувати їжу. Я разом з родиною жила на вулиці недалеко від університету ім. Т. Г. Шевченка. У парку Т. Г. Шевченка в той час були бліндажі та окопи, в яких були колоди. Вночі разом з братом нам доводилось тягати ці колоди додому, щоб бути непоміченими, аби протопити в кімнаті. Батько воював і загинув у травні 1944 році, мати допомагала з одягом військовополоненім, а я у віці 12-13 років годувала полонених радянських солдатів.”

Що розповідає Телевна Лідія Аркадіївна: “ Я була ще підлітком, коли почалася війна. Я носила їжу партизанам, дізнавалась корисну інформацію про ворога. Знаючи, що німці мали прийти в сусіднє село, я побігла туди, щоб повідомити про це його мешканців. Та ось почався бій. Але я все-таки добралась до села.” Ось так Лідія Аркадіївна неодноразово, ризикуючи власним життям, наближала День Перемоги

Писаренко Володимир Юхимович на війну пішов добровільно у 17 років. Саме у цей час почалась битва за Київ.

“ Потрібно було укомплектувати дві пушки. Я підібрав ще п’ятьох хлопців з рідного села Пухівка, що неподалік від Києва. Підійшли ми до переправи на Дніпрі. Пушку тягнули шестеро коней. Тільки почали переправу, як почалась “м’ясорубка”: зверху падали бомби, летіли снаряди, строчили кулемети. Все перемішалось: вибухи, вогонь, вода, земля, крики, стони, ржання коней. Я впав поміж коней, пушка скотилась у воду, один з товаришів потонув, іншого ранило, четверо коней загинуло. Я витягнув пораненого. Вижило двоє коней, які з переляку витягли пушку на пліт. Через деякий час бомбардування припинилось, в наступ пішли наші знамениті Катюші, переправа продовжилась. ”

За оборону Києва Володимир Юхимович отримав Подяку Й.В.Сталіна.
Під Фастовом підбив 5 німецьких танків, за що був нагороджений Орденом Червоного Прапора. Будучи раненим, виніс з поля бою раненого старшину

Самих слів не достатньо для того, щоб передати ті страшні події які довелось пережити під час війни. Низький уклін Вам, ветерани, пам’ять про вас житиме в серцях нащадків.

18 жовтня 2013 р. у рамках відзначення 70-річчя звільнення Києва від фашистських загарбників та 200-річчя з дня народження Т.Г.Шевченка відбулась спільна поїздка учнів 5-А класу гімназії № 123 та ветеранів Подільського району м. Києва до Канева.

Екскурсія справила чудові враження як у представників старшого покоління, так і в учнів гімназії.